Фотомитець-мандрівник Сергій Тумасов про секрети ідеального кадру

Першокурсники спеціалізації «Фотомистецтва» набували знань і фахового досвіду під час онлайн-спілкування з відомим фотографом.

«Гармонія із природою – одне з найголовніших відчуттів людини, а коли воно з вами завжди, то і життя прекрасне», – переконаний відомий фотограф-мандрівник, викладач факультету кіно і телемистецтва Сергій Тумасов, який нещодавно провів фахову онлайн-лекцію для першокурсників спеціалізації «Фотомистецтва».

Із творчістю пана Сергія студенти вже знайомі, однак щоразу переглядаючи фотоальбоми, у них виникає чимало професійних запитань щодо світлин з дивовижними краєвидами, створеними митцем під час подорожей унікальними місцевостями світу, такими, як Місячна долина в Чилі або Кордильєра-Бланка у Перу. До речі, надзвичайні пейзажі природи Сергію Тумасову вдалось зафіксувати в більш ніж сорока країнах Європи, Північної і Південної Америки, Південно-Східної Азії, Африки та Австралії.

Онлайн-спілкування відбулось у форматі «запитання-відповідь», тож молодь цікавилась секретами ідеального кадру та незабутніми враженнями упродовж мандрівок Сергія Олександровича.

Більшість ваших робіт пейзажного спрямування, неважко здогадатися, що зв’язок із природою для вас є дуже важливим.

Я відчуваю навколишній світ на підсвідомому рівні, передбачаю розвиток ситуацій. Спілкування з природою один на один, медитація змінюють ставлення до всього: часто бачиш те, що залишалося для тебе невидимим, поки ти не відкрився світу.

Під час експедиції моє життя дуже напружене. Із часом я входжу в резонанс із природою, і це дає силу. Неймовірне відчуття себе як частини всесвіту, в мене входить енергія землі. Це миті, заради яких варто жити.

Ваші відчайдушні експедиції – небезпечні, чи відчували ви паніку або страх?

Страху не відчував ніколи, та й панікувати не варто! У будь-якій ситуації намагаюся не панікувати. Це повністю блокує здатність тверезо мислити, відбувається великий викид неконструктивної і погано контрольованої енергії. Навіть коли просидів добу в пустелі наодинці (застряг в бархані на автомобілі), то сприймав все по-філософськи, був якийсь внутрішній спокій, відчуття, що все буде нормально. Із прірви, наприклад, вибирався таким чином, що домкратив машину по одному колесу і піднімався нагору.

А чи варта одна фотографія таких зусиль: їхати в пустелю або небезпечні джунглі?

Для мене – це частина життя. Кожну фотографію я проживаю і пам’ятаю, чого мені коштувало її зробити. Вона має свою непросту історію. Тішить, що мої світлини подобаються і їх купують як співвітчизники, так і за кордоном. Багато людей за повсякденною метушнею та вирішенням нагальних проблем не помічають краси навколишнього світу і часто навіть не підозрюють про неї. Я даю їм можливість «побачити». І не тільки для того, щоб потішити око. Після того, як я бачив гори сміття на Евересті або спостерігаю в центрі мого рідного міста бананову шкірку, що вилітає з автомобіля, розумію, що краса цього світу не вічна. Ми самі її знищуємо. І якщо люди змінять своє ставлення до навколишньої природи хоч частково, для мене це буде справжня перемога.

Що ви хочете донести через свої фотографії?

Через фотографії я хочу поділитися енергією та емоціями, які отримую, перебуваючи в експедиціях. Хочу, щоб ці образи змінили життя людей, як вони змінили моє. Хочу, щоб люди жили по-справжньому, не боялися випробувань, вірили в себе, мріяли, помічали і милувалися красою нашої планети.

А коли у вас з’явилося бажання подорожувати і робити світлини?

У 15 років я потрапив у гори. Це були Тянь-Шань. Я вперше побачив снігові вершини і назавжди закохався в них. Звичайно, в радянські часи, подорожувати було досить складно і з матеріальних причин, і через закритість нашої держави. Але всі українські гори я все-таки об’їздив і обходив. У якийсь момент захопився альпінізмом.

У чому секрет ідеального кадру?

Ідеальних кадрів не існує. Завжди можна зробити щось краще. Але вдосконалювати майстерність потрібно постійно. Необхідно аналізувати кожен свій кадр з точки зору композиції та експозиції, зрозуміти, якого світла вимагає пейзаж, що можна було б зробити краще, і далі враховувати помилки та «проколи». Так ви навчитеся робити світлини, які будуть дивувати.