Віра Кекелія: «Щоб досягти успіху, потрібна любов до своєї справи!»

 

На кафедру естрадного співу університету культури завітала талановита співачка, акторка гумористичного проєкту «Жіночий квартал» Студії «Квартал 95», суперфіналістка вокального шоу «Голос країни», ведуча телепроєкту «ЖВЛ» Віра Кекелія.

 

 

Студенти підготували відеопрезентацію творчості артистки, яка, за її словами, була зворушливою до сліз. Віра подякувала за запрошення, висловивши сподівання, що зустріч буде надихаючою і корисною.

Майстер-клас проходив у форматі «запитання-відповідь», під час якого зіркова гостя поділилася з молоддю професійним досвідом, надала цінні поради та змотивувала на досягнення цілей.

 

 

«Щоб досягти успіху, перше, що потрібно, – це любов до своєї справи, без цього ніяк. Якщо вас щось змушують робити «з під палиці», без вашого бажання, це працювати не буде. Вам має приносити задоволення те, чим ви займаєтеся. Я зрозуміла давно, що мені подобається співати, але дуже важко було зізнатися в цьому батькам. Бо їхня думка для мене була авторитетною, а вони хотіли, щоб я була економістом. У принципі я ним і стала, отримавши освіту фінансиста. Та мені хотілося співати, бо я дуже люблю це. Важливо ставитись до обраної професії не як до роботи, а як до справи свого життя. Друге – це наполегливість у своїх діях. Якщо ви захотіли щось зробити, треба не лише мріяти, а робити. Після мрії обов’язково йде наступний пункт – це дія. Оці всі історії – мрійте і все збудеться – це супер. Але для здійснення мрії потрібно ще щось робити. Якщо ви не будете діяти, не з’явиться продюсер і сцена. До мрії потрібно йти, і потужна сила, що допомагає в цьому, це наполегливість своїх дій», – зазначила Віра Кекелія.

 

 

Зіркова гостя застерегла майбутніх співаків, що може бути критика на їхню адресу, бо світ жорстокий, і якщо виконавець дійсно талановитий, то знайдуться такі люди, котрі, відчувши конкуренцію, захочуть зупинити їх. На її переконання, тільки самодостатня людина може сказати правду про інших, і присутні студенти мають бути саме такими.

«Ви повинні підтримувати один одного, близьких для вас колег, бо талановитих людей так легко образити, і вони потому закриваються в собі, що позбавляє можливості рухатися далі й жити повним, насиченим життям. Потрібно проявити силу і не піддаватися на негативні коментарі. Добре знайте свою справу, робіть її, і все. Якщо ви обрали стиль, в якому співати, і він вам дуже подобається, співайте у своєму стилі. В мене також була проблема: я на початку взагалі не могла визначитися зі стилем музики. Бо те, що мені подобалося, було дуже нішеве на той час. Це зараз багато соціальних мереж, і це дуже класно. Можна набрати аудиторію і бути самобутнім артистом, адже ваша публіка буде всюди за вами слідувати. Якщо вам цей стиль настільки подобається, що мурахи йдуть по шкірі, аж душу вивертає, значить ви на правильному шляху. Не потрібно думати чи «зайде» ваша творчість на велику кількість людей. Якщо у вас починаються такі думки, все, ви зійшли зі свого шляху. Тому що, коли я намагалася вгодити аудиторії, в мене нічого не виходило, і мені було некомфортно, в першу чергу. Я соромилась цих пісень. Навіть плакала, не розуміючи для чого я це роблю, якщо мені не подобається».

 

 

– Коли ви вирішили «бути собою», тобто займатися улюбленою справою, які перші кроки зробили для досягнення цілі?

– Я спочатку говорила батькам, що музика – це хобі. Бо, як я вже казала, мама мені вкладала з дитинства в голову, що тільки, ставши економістом чи фінансистом, я зможу заробляти собі на життя. Тому від такого пояснення щодо занять співом батькам було спокійно. Дуже довгий час я сама собі співала вдома перед дзеркалом, перевдягалася поки нікого не було вдома, і у мене був свій театр. Батьки це роблять не через те, що хочуть нас у чомусь обмежити, вони турбуються про кращу долю для дітей. Але приймати рішення за своє життя маєте ви самі. Після університету, коли мені потрібно було шукати роботу економіста, я молилася кожен день, щоб Всесвіт мені підказав рішення, що робити, аби вийти на музичний шлях. І він мене почув, підкинувши запрошення на участь у конкурсі «Суперзірка», це одне з перших телевізійних талант-шоу. Я вирішила їхати на конкурс, і мама мене відпустила, за що я їй безмежно вдячна. Відбулося диво, адже я пройшла всі відбори, і це відкрило мені шлях на велику сцену. На цьому телепроєкті був продюсером Юрій Нікітін, який запропонував мені стати однією з учасниць популярного на той час гурту «Армія». Я тоді засумнівалася в собі, адже де я, а де гурт «Армія». Моя порада – не лякайтеся, коли вам щось пропонують, адже це є вашим розвитком і можливістю розкритися по-новому. Дуже класно, що мене тоді викладачка з вокалу Шаповалова Римма Геннадіївна запитала, чи я дійсно хочу повернутися до Харкова і працювати економістом. Я все зважила і прийняла рішення лишитися. Це був дуже хороший досвід. За три тижні я мала навчитися танцювати. І я не те що працювала, я приходила «мертва» додому. Це було і важко, і цікаво водночас. Потім я додала ще спортзал, ходила туди кожен день, бо гурт виступав у таких відкритих костюмах, ніби в купальниках.

У мене було дуже велике бажання працювати, і батьки відпустили. Вони прийняли моє рішення, коли побачили, як я працюю, щоб досягти своєї мрії, питання відпадало саме собою.

Немає якогось плану чи послідовності дій для досягнення мрії. Буває по-різному, й хандра також, і це нормально. Головне – не опускати руки, вірити в себе, шукати свій шлях і любити справу, якою займаєшся.

 

 

Ви хвилюєтесь, коли виходите на сцену? Як побороти цей страх?

– Авжеж, хвилююся. Це нікуди не дінеться, навіть коли багато разів на неї виходиш. Що я роблю? Я з таким зіткнулася, коли була на конкурсі «Голос країни». Я вам передати не можу, як там «ковбасило». Концентрація талановитих людей просто нереальна, і я для себе зрозуміла таку річ, якщо звертати увагу на всіх, хто виступає, вслухатися в їхнє виконання, починаються сумніви, порівняння себе з кимось, адже хтось звучить круто. Потрібно абстрагуватися. Я занурювалася повністю в себе, одягала навушники і слухала музику, дихала, закривала очі. Також медитувала, щоб не «загубити себе». Ви можете для заспокоєння щось своє придумати. Та ви всі професіонали і нічого поганого вже не може статися, адже ви фахово навчаєтеся й суперкруті.

 

 

Яким чином ви шукали продюсера? Можливо потрібно ходити на кастинги?

– Я вважаю, що варто ходити на кастинги і брати участь у конкурсах. Тому що це ваш досвід. Коли ви йдете на кастинг, чи їдете на конкурс, не думайте про перемогу. Якщо ваша ціль перемога або обов’язково потрапити до якогось проєкту – нічого не вийде. В першу чергу, ви повинні їхати через те, що це ваше сердечне бажання – вийти і заспівати, якщо ви актор і йдете на кастинг – це ваше сердечне бажання зіграти ту роль, яку ви хочете, або сердечне бажання вести щось, транслювати певну інформацію людям, і у вас має бути піднесення якесь, ніби метелики літають від цього. Якщо цей процес відбувається, тоді у вас правильне налаштування. Як тільки першочергово ви думаєте про перемогу, починається наслідування когось, і вже тебе справжнього немає, а нещирість, неприродність глядач відчуває, тому творча професія – це, перш за все, покликання.

Був такий стереотип, якщо продюсера немає, то і зірки теж. Залежить від того, чого ви, дійсно, прагнете. Якщо хочете у красивій сукні пройтися з мікрофоном, то ви й знайдете собі такого продюсера. Час змінився, і вам дуже пощастило. Ви зараз можете заявити про себе з інстаграму чи ютубу, і вам можуть просто написати офігезні продюсери навіть із-за кордону. Час нині нереальний, інший, тому що кордонів немає. Нам раніше казали, ти що, яка Америка, ти в Україні, хто тебе візьме, там беруть своїх. А зараз цих правил не існує, і цим потрібно користуватися. Навіть якщо ви співаєте українською мовою, вас можуть захотіти в Америці.

 

 

До речі, я вам скажу, ми дуже не цінуємо свою власну платформу. Зараз багато артистів роз’їхалося світом і, коли ми зустрічаємось, вони дивуються, що, виявляється, в нас усе суперпрофесійно. У нас настільки талановиті виконавці, настільки на високому рівні все, в тому числі й організаційні питання, що коли наші артисти потрапляють закордон, зокрема до Європи, вони інколи стикаються з такими моментами, що навіть райдер технічний на низькому рівні. Подивіться на Джамалу. Ви бачили, з якими артистами поруч вона стояла на одній сцені. Все у ваших руках. Це я вам і собі кажу. В мене такі самі є обмежувачі, які нам навішує суспільство. Я б хотіла, щоб кожен із вас розвивався і розкривався.

Зараз не обов’язково мати продюсерів, а команду однодумців – так. Але ви повинні розуміти, що всі дії будуть залежати від вас, і всі рішення за вас також ніхто приймати не буде. Зараз час артистів, які самі є рушійною силою, тому вся ваша команда піде за вами. Зберіть креативну команду, яка у вас закохана, хоче розвиватися разом з вами і хоче, щоб ви розвивалися. От якщо поряд з вами така команда – це успіх.

Другий момент. У конкурсах потрібно брати участь. Навіть якщо ви не пройшли перший рівень. Ідіть на наступний рік, поки не дійдете до фіналу. Тому що дуже багато в нас затисків є, і оці відбори та конкурси допомагають нам їх позбуватися. Бо коли немає практики, як ви тоді будете виходити на сцену. Та якщо не берете участь у конкурсах, а у вас є своя аудиторія, збирайте концерти. Це також дуже круто. Спочатку на маленькому майданчику, в пабчику, барчику, і це класний хід. А якщо вже долучились до конкурсу, ставтесь до нього, як до майданчика, де ви можете виступити. Не закривайтеся в собі.

 

 

– Чи хотіли б ви стати тренером «Голосу країни»?

– З однієї сторони авжеж, хотіла б, а з іншої, це така велика відповідальність. Бо на сцені будуть потужні вокалісти і виконавці, а я як тренер маю ще щось додати, ще більше їм допомогти розкритися. Мені дуже би хотілося в тренерському кріслі на «Голосі країни» ще більше себе відкрити. Коли мені запропонують, вибудовую правильний посил у Всесвіт, то я погоджуся і буду вас чекати там, сподіваюся, що більшість наважиться на цей крок.

– Як ви потрапили до телепроєкту «Жіночий квартал»?

– Мені просто прийшла SMS у фейсбуці в месенджер із запрошенням на кастинг від «Кварталу 95». Якщо чесно, я подумала спочатку, що то якийсь фейк. На мою думку, мені мали б зателефонувати, якби то була правда. Та виявилося, що не фейк. Мені дуже пощастило, що на той час у «Кварталі» ще працював Володимир Зеленський, і це був неймовірний акторський досвід. Я, до речі, зрозуміла, в чому його сила, він дуже любить свою справу. Коли Володимир лише заходив, знаєте, від нього вже була така енергетика, такий вихор, що ми всі відчували їх. От його немає, ми всі спокійно щось робимо, такі розслаблені, та лише з’являвся, все починало вирувати. Він постійно був суперзаряджений, і я ніколи не бачила його сумним, злим, і працював нонстоп. Я не знаю, звідки він брав ту силу. Чесно вам скажу, він і нас заряджав цією енергією, й знав, що потрібно сказати, щоб тебе «ввімкнуло». Це була нереальна робота з ним.

image image image

Михайло Поплавський радо привітав популярну артистку Віру Кекелію в університеті культури та висловив щиру подяку за цікавий і змістовний майстер-клас для студентів.

 

Консультація
Заповни форму і наші консультанти швидко та якісно нададуть тобі будь-яку інформацію зручним для тебе способом комунікації.

    [_date] [_time]