У Київському університеті культури відбулась неймовірно цікава творча зустріч із Максимом Девізоровим – талановитим молодим актором театру й кіно, зірковим випускником майстерні заслуженої артистки України Ніни Гусакової, українським захисником, який воює у лавах ЗСУ на Куп’янському напрямку, володарем почесного ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.

Максим Девізоров – відомий усім за ролями в кінопроєктах «Мирний 21», «Найкращі вихідні», «Номери», «Перші ластівки», «Перші ластівки.Zaлежні», «Новенька», а також неординарними образами, втіленими у постановках Київського академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра.

Представила студентам зіркового випускника творча наставниця молоді й майстриня акторського курсу Марина Сорока. Модераторкою зустрічі була дослідниця сучасного українського театру, театральна критикиня Тетяна Бойко.

Максим подякував за запрошення і з ностальгією пригадав студентські роки в університеті культури, поділився творчим досвідом, військовими буднями і мріями повернутись у професію після перемоги.

Як розповів гість, навчання в університеті було цікавим, насиченим різними подіями, дипломними виставами, творчими зустрічами і знайомствами. «Ще студентом я потрапив на кастингу до фільму «Захар Беркут» і не пройшов його. Але це дало можливість познайомитись із режисером цієї стрічки Ахтемом Шевкетовичем Сеітаблаєвим і в подальшому брати участь у його кінопроєктах, зокрема й «Мирному 21», – сказав актор і додав з усмішкою: «Для мене важливо було навчатись саме у Ніни Гусакової, бо так, як вона приділяє увагу навчальному процесу, здається, мало хто може дозволити. Не мають значення часові рамки, скільки триває пара, коли зачиняється університет, неважливо, мусимо працювати і «перти плуга». Я дуже вдячний Ніні Миколаївні за її наполегливість, увагу, особливій підхід, що зміг вхопити основи режисерської професії, хоча маю більше досвіду як актор».

І, дійсно, Максим знаний багатьом за цікавим акторським доробком, але освіту здобув як режисер драматичного театру. Тому запитання, чи хотів би він спробувати створити театральну постановку або реалізувати режисерський проєкт, було слушним.

«Стати другим Уривським амбіцій не маю. Але інколи приходять думки, а чому б не спробувати весь той досвід, який переживається і здобувається нині на військовій службі, якось втілити на сцені. Однак, часом, ці міркування лякають, бо є колеги-актори, котрі повернувшись з війни у свої театри, до цивільного життя, не знаходять порозуміння, як раніше, і той же діалог із глядачем не клеїться, як тоді, коли всі були безтурботні й усе було так весело. Тому, якщо буду займатись режисурою в театрі, то потрібно буде шукати ключ до себе у професії», – сказав Максим.

Як відомо, акторська кар’єра артиста розвивалась у двох напрямках – театральному і кіно, тож молодь цікавилась, чому віддав би артист перевагу театральній сцені чи кіномайданчику. «Хотілося б міксувати. Акторська робота в театрі – це постійний тренаж, завдяки тому, що кожен раз маєш виходити на сцену й по-новому для себе і для партнерів проживати уже відому історію. Щодо кіно, то для мене важливим передусім є можливість набувати акторського досвіду, зустрічати на майданчику талановитих партнерів, з якими цікаво буде конкурувати, суперничати в кадрі, ось це для мене кайф», – відповів Максим Девізоров.

Продовжуючи тему акторства, пані Тетяна поставила запитання щодо фільму, у якому Максимові було найкомфортніше співпрацювати з режисером.

«Гадаю, найкомфортніше, можливо тут відіграло те, що цей фільм є комедією, – у стрічці «Найкращі вихідні» режисера Влада Климчука. Він дуже сучасний, прогресивний, навчався кіноремесла в Лос-Анджелесі. Коли зустрічаються люди на одній хвилі і мають спільний вайб, це позитивно впливає на результати роботи», – поділився митець.

Перша популярність до Максима Девізорова прийшла після участі в серіалі «Перші ластівки», на роль у якому його затвердили ще на 4-у курсі університету. «Для мене це був величезний подарунок і нагода здобути професійні якості, з якими далі мені було набагато простіше працювати в різних жанрах і проєктах.

Я пам’ятаю якраз вийшов 1-ий сезон. Це був карантин, усі сидять вдома і ніяк не отримати фідбек, навіть хотілось, щоб тебе якось упізнали, сказали, що «класна робота», подякували, але такої нагоди не було».

«Дякуємо! Класна робота!» – прозвучало від молоді. Як виявилось, першокурсники бачили всі сезони серіалу і з цікавістю переглядають окремі серії, захоплюючись грою акторів і непередбачуваністю сюжетної лінії.

«Дякую вам. Мені надзвичайно приємно чути, що ви подивились цей серіал, хоча на той момент ще точно навчались у школі», – зауважив актор.

Поцікавились студенти також, чи стали митці, з якими комунікував Максим у проєктах, друзями акторові.

«Ми і досі спілкуємось. Коли ти буваєш удома раз на пів року, стільки накопичується питань, проблем, і всі хочуть побачитись, але під час цієї відпустки я зустрівся, це у різних місцях було, з Максом Савченком і Олежкою Гуцуляком, із Сашком Рудинським біля театру Франка побачився, з Настею Пустовіт на Подолі. Я їх збирав, як покемонів, знаєте. І ми, дійсно, переписуємось і підтримуємо зв’язок. Бо такий крутий бекграунд у вигляді такого проєкту, як «Перші ластівки», нас дуже пов’язує й може якимось чином ріднить. І я з великою цікавістю спостерігаю за роботами моїх колег», – заявив зірковий гість.

– Як ви згадуєте свої відчуття під час зйомок у фільмі «Мирний 21», коли зараз уже у військовій формі і 2 роки триває війна, – запитала пані Тетяна.

«Я дивуюсь, наскільки я був, знову ж таки, безтурботним під час знімання, але, щиро кажучи, все сприймалось серйозно, бо історія стрічки побудована на реальних подіях. Деякі ролі писались із хлопців, з якими ми пізніше познайомились на прем’єрі фільму. Насправді не було, звідки брати весь цей військовий досвід, роль будувалась на тому, що я бачив у кіно, читав, зокрема і в Ремарка. Зараз, коли йде війна, розумієш ціну життя і емоції на межі, тому, звичайно, образ Добера мені, як людині, яка побувала на позиціях, був би більш зрозумілим», – підкреслив Максим Девізоров.

Шлях до акторської професії, як стверджує актор, у кожного неповторний, і є чимало прикладів успішної творчої реалізації, які мотивують початківців. «Є відео, як до акторської студії приходив Роберт де Ніро, там була зйомка, і в якийсь момент камеру направили на студента, який ставив запитання, мова йшла про стрічку, де знявся актор. І, я дивлюсь, це ж Бредлі Купер ще такий молодий-молодий. І хтозна можливо саме люди, у яких є бажання й потреба запитувати, мають більше шансів на успіх», – акцентував Максим.

Студентам-акторам Максим Девізоров радив «цікавитись, що відбувається в кіноіндустрії, бути допитливими, комунікувати з режисерами, продюсерами, налагоджувати зв’язки, відвідувати кастинги, співпрацювати з агентами».

Усупереч драматичним подіям, пов’язаних із війною, Максим не залишає думки про акторство і мріє після перемоги повернутись до улюбленої професії й відтворити у кіно чи на театральній сцені образи своїх побратимів – українських захисників.

Михайло Поплавський подякував Максиму Девізорову за змістовний та емоційний майстер-клас для першокурсників і висловив гордість зірковим випускником за його мужність і героїзм, а також щирі сподівання, що актор-захисник у майбутньому стане професором університету культури.