В Університеті культури відбувся традиційний захід «Мова-код нації», присвячений Дню української писемності та мови.

Студенти, зіркові викладачі та випускники Київського університету культури об’єдналися в пошані до рідного слова. Поезія, музика, авторські твори та відомі українські пісні стали частиною святкової програми, присвяченої Дню української писемності та мови.

Захід розпочався з осмислення ролі рідної мови в житті кожного українця та збереженні національної ідентичності. Присутні висловили вдячність українським захисникам і захисницям, завдяки яким мають змогу навчатися, творити й вільно говорити рідною мовою. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих воїнів і мирних жителів, які стали жертвами російської агресії.

Українське слово продовжило звучати зі сцени в поетичних рядках і музичних композиціях. Першокурсники кафедри акторського мистецтва театру та кіно представили творчість українських поетів, продемонструвавши силу й красу рідного слова.

Музичну естафету підхопила випускниця університету Яна Багмет, виконавши пісню «Воля».

Адже мова живе не лише на сторінках книжок. Вона звучить у піснях, оживає в поетичних рядках, зберігається в родинних історіях і щоденному спілкуванні. Саме через слово передаються від покоління до покоління наші традиції, цінності та культурна пам’ять.

До святкової програми долучився професорсько-викладацький склад університету. Урочисту частину відкрив ректор Київського університету культури Володимир Пилипів. Він привітав присутніх зі святом і подарував глядачам гумористичний настрій, прочитавши відому гумореску Павла Глазового «Кухлик».

Поетичну естафету продовжили викладачі та знані українські митці. Доцентка, докторка мистецтвознавства Вікторія Мулкохайнен представила авторський вірш «Осіннє». Відомий актор театру і кіно Владислав Нікітюк прочитав поезію Максима Рильського «Мова». Своїм виступом до мистецької програми також долучився В’ячеслав Довженко – український актор театру і кіно, лауреат премії «Золота дзиґа», заслужений артист України.

Такі зустрічі вкотре засвідчують: мова – це не лише засіб спілкування, а й віддзеркалення національного характеру, історії та світогляду. Вона зберігає пам’ять поколінь і водночас розвивається, набуваючи нових звучань та сенсів у творчості сучасників.

Особливим моментом програми стала музична прем’єра. Доцентка, докторка філософії Марина Козловська вперше представила зі сцени авторську композицію «Не ти». Щире виконання та емоційна глибина пісні створили особливий настрій і знайшли відгук у серцях слухачів.

Ще одним яскравим музичним акцентом стала «Червона рута» Володимира Івасюка – легендарна композиція, що давно стала символом української пісенної культури. Її виконала студентка кафедри естрадного співу, молода співачка YALANSKA. Знайомі мелодія та слова об’єднали сцену й зал, перетворивши виступ на спільне музичне переживання.

Українська культура не стоїть на місці: вона розвивається, відкриває нові імена, звучить у сучасних мистецьких форматах, але незмінно зберігає зв’язок із власним корінням. І саме мова є тією силою, що поєднує нашу історію, сьогодення та майбутнє.

На завершення до учасників свята звернувся Президент Київського університету культури Михайло Поплавський.

«Мова – код нації. Сьогодні українська мова лунає у всьому світі. Через наше мистецтво, культуру, музику та творчість ми заявляємо, що ми є українці, ми є нація, ми є народ. Без культури немає нації. Без освіти немає культури. Ви – майбутня культурна еліта України. Вірю, що ви зможете реалізувати себе в Україні й своїми творчими, культурними, національними проєктами прославлятимете Україну на весь світ. Поки існує мова – існує народ. Українська душа, українська мова, українська пісня – вічні, як небо і сонце», – наголосив Михайло Поплавський.

Символічним фіналом свята стала пісня «Україна, вперед!». На сцені об’єдналися учасники заходу, а спільне виконання наповнило завершальні хвилини програми енергією, гордістю та вірою в Україну.

Свято «Мова – код нації» стало зустріччю поколінь, об’єднаних любов’ю до рідного слова, української музики та культури. Адже мова – це наша ідентичність, духовна спадщина й жива основа національної єдності, яку ми бережемо та передаємо наступним поколінням.